Археологічні пам'ятки села Ницахи

Перш ніж розпочати нарис про археологічні пам`ятки села Ницахи, декілька слів хочеться сказати про історію заснування села Ницахи.

Село засноване в другій половині ХУ11 століття (з матеріалів рукописної історії села). Першими поселенцями були Білокопитови, Ніконови, Толмачови. За однією з версій свою назву село отримало від соціального стану поселенців, які були простими людьми. У слов`янській мові такі люди називалися „ніций”, що означало простий, низький.

На території Ницахської сільської ради знаходиться 6 археологічних пам`яток:

1. с.Ницаха – поселення і безкурганний могильник, ранній залізний вік (1,2 км на південний захід від МТФ, витягнута майже на 500 м дюна в заплаві правого берега р. Ворсклиці).

2. с.Ницаха – два городища, селище, курганний і без курганний могильник, раннє і розвинуте середновіччя (1,0 км на південний схід від селища, урочище Балкани).

3. с.Ницаха – поселення, бронзовий вік, ранній залізний вік (1,0 км на схід від МТФ, понижена північно-західна частина).

4. с.Ницаха – поселення, бронзовий вік, ранній залізний вік (1,5 км на південний схід від МТФ, понижений схил північно-східної частини залишку першої над-заплавної тераси в заплаві правого берега р. Ворсклиці.

5. с.Ницаха - поселення, бронзовий вік, ранній залізний вік (0,5 км на схід від МТФ, понижений схил в північній частині залишку першої надзаплавної тераси правого берега р. Ворсклиці.

6. с.Ницаха - поселення, бронзовий вік, ранній залізний вік (1,0 км на південний схід від МТФ, край залишку першої надзапланової тераси над старицею в в заплаві правого берега р. Ворсклиці.

Верхів`я Ворскли і її притоку Ворсклиці виключно багаті археологічними пам`ятниками різних епох: від часів бронзового до середини ХУ111 століття включно.

Комплекс цих пам`яток біля села Ницахи можна назвати поселенням міського типу (рис. 1). Тривалий час його дослідженням займався О.В.Сухобоков. Характер розташування, значна площа прилягаючого до них селища, відокремленого від курганного могильника валоподібним насипом („окольний сад”, посад), дають підстави розглядати його як місто-фортецю. На жаль, у писемних джерелах відсутні згадки літописних населених пунктів, що можна було б ототожнити з комплексом пам`яток поблизу с. Ницахи.      

Поселення розташоване на правому крутому березі р. Ворсклиці, за 0,8 - 1,1 км на південний схід від села, на двох мисах, що далеко заходять у заплаву та прилеглій ділянці берегового плату.

Комплекс складається типологічно однакових городищ з валами „кокошникоподібної” форми, до яких прилягає велике селище та колись існуючий тут до 30-х років хх століття курганний могильник, що нараховував понад 500 насипів. Кожне з городищ відокремлене від плато валами і ровами серпоподібної форми, а весь комплекс разом з пониженою ділянкою плато, що розділяє городище, відділявся невисоким валоподібним насипом, залишки якого й у нас час простежуюся за 150-200 км на північ. Ймовірно, у ньому можна вбачати залишки валу, що охоплює городища з посадом і відокремлює їх від курганного могильника.

Західне городище місцеві жителі називають „Великий Балкан”. Довжина його трапецієподібного майдану-близько 60 м, ширина – біля 40 м; найбільшої висоти вал досягає посередині напільного боку. Вхід на городище знаходиться в західній частині валу, який поступово переходить у невисокі розпливчасті валоподібні краї майданчика, дещо підвищені відносно його центральної частини. На мисовій ділянці майданчика помітні залишки розкопу В.О.Городкова (1902 рік), краї якого піддаються ерозії.

Майданчик має природний нахил від валу до мису. Схили городища ескарповані на 10 – 12 м. У східному куті майданчики ескарпом утворені 2 терасоподібних виступи, на яких для надійнішого захисту насипано 2 вали і 2 рови, що чергуються між собою.

Східне городище має назву „Малий Балкан”. Форма майданчика близька до овалу розміром 38х32 м. Вал відрізає городище від плато: посередині з напільного боку прорізано в`їзд. Площа городища дуже задернована, має природний нахил до мису - 15 м; її краї підвищені за рахунок валоподібного насипу по периметру. В мисовій частині помітна кругла яма діаметром 10 і глибиною 1,5 м. Схили городища ескарповані на висоту близько 10 м.

Між обома городищами є понижена ділянка плато довжиною 60 і шириною близько 30 метрів, яка з обох боків руйнується ярами. З напільного боку перед східним городищем міститься мисоподібний майданчик розміром 70х70 метрів, що вузьким перешийком з`єднається з плато корінного берега. Слідів яких-небудь штучних укріплень тут не помітно. Через середину майданчика по всій його довжині проходить вузький ярок сучасного утворення. В обрізі та на оголеннях по схилу чітко помітні темні плями заповнення споруд з включенням попелу і вугілля, уламків кісток тварин, фрагменти кераміки і грудками перепаленої глини. З напільного боку перед городищами зібрано багато уламків києворуських гончарних посудин Х11-Х111 століття.

Серед кераміки зрідка трапляються фрагменти гончарного посуду Х1 століття, а також ліпного посуду роменського часу. Ймовірно, на ділянці плато, що прилягає до городищ, в епоху Київської Русі розташовувався посад, тоді як слов`янське населення роменської культури освоїло під поселення обидва городища і невелику частину плато між ними. Це, зокрема, підтверджується тим, що більшість фрагментів посуду роменського типу виявлено в місцях оголення по схилах мисоподібного майданчика і зрізах ярку між городищами.

Прохід на городище Малий Балкан пошкоджено бульдозером під час земляних робіт, що не дало змоги під час досліджень орієнтацію північ-південь. Тому розріз валу орієнтовано по осі північний захід – південний схід.

Після зняття насипу виявилося, що висота валу від рівня материкового суглинку до сучасної поверхні становить 3,9 м . Один бік валу похилі ший до середини городища, а другий - значно крутіший до рогу. Його насип складався з прошарків глини різного з не чисельними прошарками чорнозему і золотисто-вуглистих напластувань. Основа валу має ширину до 15 м.

В ході досліджень простежено кілька будівельних періодів у спорудженні валу. В самій основі валу прослідковані пустоти від перегнилих колод значного діаметру (0,2-0,45 м). З`ясовано, що тут двома паралельними рядами були вкопані стояки (0,2- 0,4 м). Зверху перегнилих колод збереглися обгорілі колоди, що лежали перпендикулярно. Товщина вугільних напластувань – 0,03-0,05 м, це говорить проте , що ці дерев`яні конструкції якимось чином були пов`язані з спорудженням першопочаткових укріплень.

У верхніх горизонтах насипу виявлено ями від тину, зведено на вершечку першопочаткового валу.

В другому будівельному періоду вал було підсипано до висоти 3,5 м від рівня материка і укріплено з внутрішнього панцирем з вапнякового каміння. Існування в насипу шарів спонділової материкової глини зеленкуватого кольору, дозволяє передбачити, що одночасно проводились роботи по зміцненню рову перед валом. Все це утворювало оборонну стіну шириною понад 2 метри в основі.

Підошва валу через перебудову оборонної лінії досягала ширини 17 м. В насипу, на рівні більш давньої оборонної конструкції, простежуються залишки горілих колод, Матеріали першого будівельного періоду залягають на рівні 1,1 м від давнього горизонту. Рівень другого будівельного періоду на 0,35 м вище першого. На ньому також чітко простежуються ямки від стовпів у насипу, підсипаному спонділовою глиною. Зрідка помітні прошарки горілого дерева, перепаленої глини, зольні включення. Особливо це стосується до стратиграфії другого будівельного періоду. Проте тут не спостерігається таких різних перепадів напластувань, вони плавніші ніж на протилежному профілі.

Під час розкопок тут було виявлено уламки переважно ліпного посуду з характерним роменським орнаментом у вигляді відбитків шнурового штампа по зрізу вінець та плечиках. Разом з ними знайдено нечисленні фрагменти гончарної кераміки з суцільним горизонтальним рифленням поверхні, ймовірно Х-Х1 ст.

Чітко фіксується і третій будівельний горизонт. Хоча власне слідів дерева та каміння на цьому рівні не виявлено, проте золотисто-вуглисті скупчення засвідчують їх присутність до пожежі.

З четвертим горизонтом, ймовірно, необхідно пов`язувати ямки від стовпів, зафіксовані у верхній частині насипу, коли на поновленому підсипаному валу було споруджено стіну з горизонтально укладених колод, а не у вигляді тину.

Рів перед в`їздом на городище засипано ще у давнину. Траншея, що перерізала рів була продовженням розрізу валу, відповідно орієнтовано. Аналіз стратиграфії заповнення рову дає підстави говорити теж про три етапи його спорудження.

При обстеженні городища встановлено підвищення країв майданчика над загальним рівнем його території з напільного боку, що, очевидно, мало певне конструктивне призначення.

Великий інтерес становлять дані про дослідження селища поблизу Ницахи. Одержаний під час розкопок археологічний матеріал належить до двох археологічних періодів: до періоду пізньої бронзи і ранньоскіфської доби, Спочатку тут було поселення бондарихінської, а пізніше виникло селище чорноліської культури.

Поселення розташоване на південний захід від села на краю першої надзаплавної тераси лівого берега р. Ворсклиці, правої притоки р. Ворскли. Воно займає рівний майданчик довжиною 300 м і шириною 150 м. Зі сходу поселення обмежене заплавою Ворсклиці, а з заходу – заболоченим озером, Висота поселення над поверхнею заплави – 7,5 м. На його дуже розораній поверхні були зібрані уламки посудин бондарихінського і чорноліського типів.

До бондарихінської культури відносяться залишки двох землянок, з яких одна була розкопана повністю, залишки наземної споруди і кілька ям, очевидно господарського призначення.

При розкопках майданчиків селища і городища візуально зафіксовано залишки печей від зруйнованих жител та близько 50 скупчень перепаленої глини. Виявлено також гончарний комплекс, що складався з двох приміщень. Виявлені тут ями відносяться до категорії господарських споруд, датованих давньоруським часом. Невелика кількість роменської кераміки зустрічається виключно у верхній третині на глибинах 0,35 м від рівня поверхні.

Увесь комплекс, виходячи із знахідок переважно роменської кераміки, можна датувати в межах У111 – Х ст.. Необхідно підкреслити, що більшість роменського ліпного керамічного матеріалу сконцентровано у західній частині розкопу. Це дає підстави висловити припущення, що „посад” заселювався з більш підвищеного майданчика на схід: в роменський час площа, що прилягала до малого городища, не була заселена. Всі будівлі відносяться тут до пізнішого часу, тобто вони з`явилися лише у давньоруський період існування комплексу.

На підставі аналізу археолог В.В.Приймак висловлює припущення, що за часів Київської Русі на території Ницахского археологічного комплексу існувало стародавнє місто-фортеця Ніцан.

Місцеве населення поступово зростало і розвивалось в загальній сім`ї племен, що жили на лівобережжі Дніпра, Це було осіле населення, яке займалося землеробством і знало багато видів ремесла. Місцеве населення належало до слов`янського племені сіверян. Воно займалося хліборобством, полюванням, бджільництвом, рибальством а також ремеслами. Йому постійно доводилося відбивати напади кочівників як зі сходу, так і з півдня.

У часи Київської русі, в Х- першій половині Х1 ст., боротьба з кочівниками стала більш успішною. Люди почали жити і працювати спокійніше, А після розпаду давньоруської держави на окремі князівства напади кочівників весь час зростали, йшла жорстока боротьба за виживання, яка більш менш успішно продовжувалася до початку Х111 ст.

У другій чверті Х111 століття на ослаблені роз`єднані князівства почалося нашестя монголо-татарських військ під керівництвом Батия.

Історики вважають, що монголо-татарська навала знищила частину місцевого населення, а інша частина змушена була тікати на північ. Міста і села були пограбовані і зруйновані. Вся місцевість, разом із суміжними степовими просторами, аж до Х1У ст. являла собою „дике поле” і практично була незаселеною, Така доля спіткала і поселення людей, які існували з давніх-давен на території Ницахского археологічного комплексу.

Історію зупинити неможливо. Почалося ХХХ століття. Але ми не повинні забувати про наше минуле. Ми повинні свято берегти археологічні пам`ятки нашого краю, як найдорожчих свідків тих давно минулих віків. Хочеться вірити, що наша Ницахська старовина згодом відродиться, що такий багатий історією, традиціями, „ преданьями старины глубокой”

край стане предметом особливої уваги істориків і поступово перетвориться в один із центрів зеленого туризму Тростянеччини, стане найблискучішою перлиною рідного краю.

Логін: *

Пароль: *